Слово і діло: хто і навіщо перевіряє обіцянки українських політиків
Слово і діло — аналітичний портал, який з 12 грудня 2011 року збирає публічні обіцянки українських посадовців і відстежує, що з них виконано, а що лишилося на папері. За перші вісім років команда зібрала понад 40 тисяч заяв і перетворила їх на відкритий рейтинг ефективності. На сторінці кожного чиновника користувач бачить не абстрактну думку редакції, а конкретну цифру: скільки обіцянок дано, скільки виконано, скільки провалено, і посилання на першоджерело кожної заяви.
Інтерес до такого формату зріс після 2014 року, коли суспільство почало уважніше ставитися до заяв можновладців. У Києві, Харкові, Львові та інших містах медіа і блогери перевіряли, чи виконані передвиборчі обіцянки мерів і нардепів. На цьому тлі портал став одним із трьох найвідоміших українських фактчекінгових проєктів разом із Vox Ukraine та StopFake, а згодом увійшов до четвірки українських організацій у базі Reporter’s Lab Дюкського університету. Про методологію, критику і практичну користь — далі в матеріалі.
Хто стоїть за проєктом
Засновницею ТОВ «Інформаційне агентство «Слово і Діло» є Катерина Пітєніна, яка й досі лишається директором і головною редакторкою. За даними Vox Ukraine, портал почав працювати 12 грудня 2011 року. Спочатку це був невеликий редакційний колектив, який вручну збирав цитати з ефірів і прес-конференцій. До проєкту долучені політичні експерти Валентин Гладких та Олександр Москалюк, а також аналітики, що спеціалізуються на роботі з державними реєстрами.
Структура власності зареєстрована в Україні: ТОВ «Інформаційне агентство «Слово і Діло» з кодом ЄДРПОУ 37814469 внесене у відкриті реєстри. Кінцевий бенефіціар вказаний у цих реєстрах, і будь-хто може перевірити дані через OpenDataBot або YouControl. У 2018 році Інститут масової інформації відніс портал до групи ЗМІ, власники яких є українськими резидентами, чиї імена не завжди відомі широкій аудиторії — це типова ситуація для українського медіаринку, яка вимагає від читача додаткової уваги до джерел фінансування.
Як влаштована методологія
Методологія проста на папері й копітка на практиці. Редакція щодня моніторить виступи чиновників у друкованих ЗМІ, на сторінках їхніх соцмереж, у теле- та радіоефірах, у публічних виступах. Кожна заява, яку можна перевірити фактично, стає в системі «обіцянкою». Не перевіряються побажання, гасла та абстрактні наміри — лише конкретні зобов’язання з чіткими термінами чи умовами, навіть якщо заява виходить за межі формальної компетенції держслужбовця.
Далі команда надсилає запити в державні органи, телефонує пресслужбам, а в разі потреби виїжджає на місце події. Кожна цифра в рейтингу прив’язана до конкретного документа чи факту. На сторінці політика видно окремі статуси: «виконано», «у процесі», «провалено», «не виконано». Особливістю порталу з 2012 року є можливість будь-якого користувача подати нову обіцянку через спеціальну форму, і редакція розглядає такі звернення. На основі зібраних даних система формує рейтинги відповідальності та ефективності за багатьма критеріями, а для наочності створені графіки.
Які рейтинги веде портал
Головний продукт Слова і Діла — персональний рейтинг кожного посадовця, який перебуває в полі зору редакції. У системі є і порівняльні таблиці: наприклад, рейтинг фракцій Верховної Ради, рейтинг мерів обласних центрів, рейтинг голів обласних військових адміністрацій. Користувач може відсортувати список за відсотком виконаних обіцянок, за кількістю провалених, за роком чи тематикою.
Окрім рейтингів, редакція готує власні аналітичні матеріали: підсумки року, добірки найгучніших провалених обіцянок, тематичні розбори — наприклад, обіцянки президента чи коаліційні зобов’язання фракцій. Ці матеріали можна цитувати з активним посиланням на першоджерело на сайті slovoidilo.ua.
Скільки обіцянок зібрано і як вони змінювалися
Станом на березень 2012 року сайт містив дані про понад 600 персон і близько 5000 обіцянок. До 2017 року цифри зросли в рази: команда зібрала понад 40 000 обіцянок за вісім років. Нині база значно більша, і редакція регулярно додає нові заяви, зокрема з регіональних рад та обласних військових адміністрацій.
З практичного боку це означає: коли кандидат у мери обіцяє «відремонтувати 50 км доріг», це зобов’язання фіксується в системі. Через рік можна відкрити його сторінку й перевірити, скільки кілометрів реально зроблено, і порівняти заявлене з фактичними даними облдержадміністрації. Саме за цю прикладну функцію портал цінують і виборці, і журналісти, і саме тому Слово і діло стало частиною інфраструктури відкритого контролю за владою.
| Період | Кількість персон | Кількість обіцянок | Джерело |
|---|---|---|---|
| Березень 2012 року | понад 600 | близько 5 000 | Дані порталу на березень 2012 |
| 2017 рік (підсумок) | тисячі посадовців | понад 40 000 | Підсумки роботи за 8 років |
| Тип обіцянки | Що рахується | Що не рахується | Приклад |
| Інфраструктурна | Конкретний обсяг робіт із терміном | Загальні наміри | «50 км доріг до кінця року» |
| Законодавча | Конкретний законопроєкт із датою | Програмні заяви | «Закон про лобізм до 1 вересня» |
| Кадрова | Призначення або звільнення | Оцінка роботи команди | «Призначити аудитора НАБУ у жовтні» |
Як видно з таблиці, портал фіксує лише ті заяви, які можна перевірити документально, а не загальні програмні гасла. Це і є головна методологічна межа проєкту.
Чому такий формат прижився в Україні
Український політичний ландшафт побудований на особистих гарантіях: мер обіцяє знизити тарифи, нардеп обіцяє ухвалити новий закон, голова ОВА обіцяє відкрити лікарню. Класична західна модель підзвітності передбачає вибори раз на 4-5 років і звіт партії перед виборцями. В Україні ж контроль суспільства потрібен постійно, бо виборчий цикл коротший, а політична конкуренція щільніша, і між виборами інформаційний простір переповнений обіцянками без жодних механізмів перевірки.
До того ж з 2014 року в Україні активно розвивається відкрита інфраструктура даних: єдиний реєстр судових рішень, ProZorro, ЄДРПОУ, портал публічних закупівель, декларації чиновників у НАЗК. Слово і діло інтегрується з цими джерелами, що дозволяє перевіряти обіцянки не «на око», а за конкретними цифрами з державних систем.
Хто і як використовує дані порталу
Слово і діло стало джерелом перевірки не лише для журналістів-розслідувачів, а й для пересічних громадян. Перед виборами виборці відкривають сторінку кандидата і бачать його реальну історію обіцянок: що обіцяв у 2019-му, що зробив, а що провалив. Це фактично інструмент громадського контролю, доступний кожному.
Медіа теж активно посилаються на портал. Серед видань і проєктів, які цитували Слово і Діло як джерело перевірки обіцянок, були «Центр журналістських розслідувань», «Апостроф», «Подробиці» та низка регіональних медіа. Для журналіста-початківця це зручний спосіб швидко перевірити заяву чиновника без власного фактчекінгового розслідування, а для аналітика — готова вибірка для тематичного матеріалу.
| Критерій | Слово і Діло | Vox Ukraine | StopFake |
|---|---|---|---|
| Основний фокус | Обіцянки політиків і чиновників | Економічні та політичні заяви | Фейки в новинах і пропаганда |
| Рік заснування | 2011 | 2014 | 2014 |
| Кількість обіцянок (2017) | понад 40 000 | орієнтовно 3 000 кейсів | тисячі розвінчаних фейків |
| Відкритий рейтинг | Так, по кожній особі | Тематичні індекси | База фейків і спростувань |
| Можливість додати кейс | Так, через форму | Переважно редакційні матеріали | Через скаргу |
Як видно з таблиці, кожен проєкт має свою нішу. Слово і діло концентрується саме на персональній відповідальності посадовців, тоді як колеги працюють переважно з твердженнями та інформаційними приводами.
Як перевірити конкретного політика на порталі
Щоб знайти обіцянки конкретного чиновника, достатньо ввести його прізвище в пошук на сайті slovoidilo.ua. Система видає картку з рейтингом: відсоток виконаних обіцянок, кількість провалених і тих, що ще в процесі. Далі можна відкрити кожну заяву окремо і побачити джерело, дату та статус.
На сторінці кожного політика є фільтри: за роками, за тематикою, за статусом. Наприклад, можна подивитися всі обіцянки мера Києва за 2024 рік, відсортовані за темою «транспорт». Або всі провалені обіцянки голови обласної ради за останню каденцію. Це робить портал не лише медіа, а й прикладним інструментом для аналітиків і виборців.
- Відкрийте головну сторінку проєкту slovoidilo.ua.
- У пошуковому рядку введіть прізвище посадовця або назву органу влади.
- Перегляньте загальний рейтинг: виконано, у процесі, провалено.
- Відкрийте конкретну обіцянку і перевірте джерела, на які посилається редакція.
- За потреби скористайтесь фільтрами за роком, тематикою чи статусом.
Ці п’ять кроків — базовий сценарій. Досвідчені користувачі додатково порівнюють рейтинги кількох політиків, щоб побачити динаміку: наприклад, як змінювався відсоток виконаних обіцянок нардепа від каденції до каденції, і чи був стійкий тренд, чи ситуативне покращення в окремі роки.
Куди звертатися, якщо знайшли помилку
У проєкту є редакційна пошта, а також форма зворотного зв’язку на сайті. Якщо ви помітили неточність у статусі обіцянки або хочете додати нову заяву, яку редакція пропустила, можна надіслати посилання на першоджерело: ефір, прес-конференцію, пост у соцмережах. Редакція перевіряє звернення і за потреби оновлює статус, не видаляючи запис, а лише змінюючи його — це принципова позиція проєкту.
Слово і Діло як аналітичний портал не стирає попередні статуси, а веде хронологію: коли обіцянка була зафіксована, коли переведена у «процесі», коли закрита як виконана чи провалена. Завдяки цьому можна побачити, як зобов’язання «дозрівало» роками.
Можливості для журналістів і аналітиків
Журналістам портал корисний як готова база для матеріалів. Замість того, щоб вручну збирати цитати з ефірів, можна взяти вже перевірену вибірку обіцянок певного чиновника і зробити власний аналіз. Це економить години роботи і додає фактчекінгову вагу матеріалу, особливо коли йдеться про підготовку до ефіру чи публікації з цифрами у заголовку.
Крім того, Слово і діло публікує власні аналітичні матеріали: підсумки року, рейтинги найбільш «обіцяючих» політиків, добірки провальних заяв. Ці матеріали можна цитувати з активним посиланням на першоджерело — так само, як і будь-яке інше медіа, з обов’язковим зазначенням автора і дати.
Як оцінюють портал професійні організації
Слово і діло регулярно проходить зовнішні оцінки. У 2019 році Інститут масової інформації включив проєкт до Білого списку медіа — групи з 10 українських онлайн-видань, що відповідають 12 критеріям якості. Серед цих критеріїв: рівень дотримання стандарту достовірності не нижче 85%, балансу думок — не нижче 90%, відокремлення фактів від коментарів — не нижче 95%, частка власних новин — не нижче 30%, відсутність джинси, чорного піару, мови ненависті, сексизму та об’єктивації жінок, а також прозорість структури власності.
Міжнародно портал визнаний проєктом Reporter’s Lab при Sanford School of Public Policy Дюкського університету (США). У щорічному аудиті Слово і діло увійшло до четвірки українських фактчек-організацій поряд зі StopFake, Vox Ukraine та FactCheck-Ukraine. Це показник того, що українські фактчекери інтегровані у глобальну мережу перевірки інформації, і посилатися на них можуть іноземні медіа та наукові центри.
| Оцінка | Рік | Хто оцінював | Що підтверджено |
|---|---|---|---|
| Білий список медіа | 2019 | Інститут масової інформації | Дотримання 12 критеріїв якості |
| ТОП-3 фактчек-проєкти | 2017 | Детектор медіа | Впізнаваність в Україні |
| Fact-checker у глобальній базі | 2018+ | Reporter’s Lab, Duke University | Відповідність міжнародним стандартам |
| Група ЗМІ з непублічними власниками | 2018 | Інститут масової інформації | Потреба додаткового дослідження афілійованості |
Ці оцінки — не галочка в резюме, а практичний інструмент довіри. Коли редакція іноземного медіа шукає, на кого посилатися в матеріалі про українську політику, наявність у Білому списку ІМІ та в базі Дюкського університету відіграє вирішальну роль.
Стандарти достовірності на практиці
Згідно з методологією ІМІ, медіа у Білому списку повинні мати рівень дотримання стандарту достовірності не нижче 85%, балансу — 90%, а відокремлення фактів від коментарів — 95%. Це означає, що кожне твердження Слова і Діла про статус обіцянки має спиратися на конкретне джерело, а не на думку редактора. Для читача це проявляється у двох речах: по-перше, до кожної обіцянки додається гіперпосилання на першоджерело, по-друге, статус змінюється з датою і поясненням, чому саме він змінився.
На практиці це виглядає так: якщо редакція пише «обіцянку виконано», до картки додається посилання на документ або підтверджуючий факт — наприклад, на постанову Кабміну, наказ міністерства чи дані облдержадміністрації. Якщо статус «у процесі» — додається дата останнього оновлення і коментар, чому обіцянка ще не закрита, наприклад через перенесення тендеру чи зміну строку.
Критика і обмеження, про які варто знати
Слово і діло — не бездоганний інструмент. У 2016 році журналіст Віктор Неганов у виданні «Главное» висунув низку закидів до проєкту. Зокрема, він звернув увагу на зв’язок одного з проєктів порталу — «Система народного контролю» — з Віталієм Коршуновим, який десять років був помічником Тетяни Бахтєєвої та співзаснував з нею Донецький обласний благодійний фонд «Гуманність». Журналіст припускав, що ці зв’язки могли вплинути на вибірковість обіцянок, які публікувалися, і на оцінку окремих політиків із орбіти колишньої Партії регіонів.
Також лунала критика щодо окремих кейсів. У матеріалі йшлося про ситуацію з обіцянкою Антона Геращенка щодо припинення процедури банкрутства ДП «Укрбурштин»: на думку журналіста, відповідь на запит Слова і Діла була у вільному доступі в реєстрі судових рішень, і висновок про невиконання обіцянки міг бути хибним. Журналіст також стверджував, що в Антона Геращенка було значно більше виконаних обіцянок, які «Слово і Діло» не зафіксувало, і що така вибірковість дозволяє «накручувати» рейтинг будь-якій особі. Це приклад того, що навіть перевірений фактчекер може помилитися в конкретному кейсі, і читач має звіряти дані з першоджерелом.
Ще одна системна претензія — загальна вибірковість. На думку критика, «Слово і Діло» може обирати, які саме обіцянки публікувати, а які ні, і це дозволяє формувати рейтинг під потрібний висновок. Редакція це заперечує, посилаючись на відкриту методологію, але ризик упередженості лишається, як і в будь-якому медіа з обмеженими ресурсами і людським фактором.
Як знизити ризик помилки самостійно
Щоб уникнути маніпуляцій, варто читати не лише підсумковий рейтинг, а й конкретні обіцянки. Якщо бачите, що в політика 80% виконаних — відкрийте список і подивіться, які саме заяви туди увійшли. Можливо, це були дрібні обіцянки на кшталт «провести нараду», а великі інфраструктурні проєкти лишилися проваленими, і тоді «80%» — це радше формальний показник, ніж реальна оцінка роботи.
Друге правило — порівнюйте з іншими джерелами. Слово і діло є зручним агрегатором, але для повної картини корисно додатково переглянути рейтинги від Vox Ukraine, дані з YouControl, відкриті реєстри і власний аналіз новин за період. Це класичний принцип перехресної перевірки фактів: одне джерело дає орієнтир, але не істину в останній інстанції.
Прозорість власності і фінансування
У 2018 році ІМІ відніс Слово і діло до групи ЗМІ, власники яких є українськими резидентами, але їхні імена невідомі широкій громадськості. Це не означає тіньового фінансування, але вимагає від аудиторії пильності. На сайті проєкту вказані редакційні контакти, головний редактор, є посилання на юридичні дані через OpenDataBot.
У реальності це типова ситуація для українського медіаринку: навіть великі видання не завжди публікують повну структуру власності. Але саме завдяки тому, що Слово і діло є в реєстрах і має юридичну особу, його можна перевірити, чого не скажеш про анонімні Telegram-канали, які теж часто «перевіряють обіцянки» без жодних юридичних реквізитів і без відповідальності за цифри.
Слово і діло у світовому контексті
Фактчекінг — не український винахід. Перші проєкти з перевірки обіцянок з’явилися в США ще в 1990-х: FactCheck.org, PolitiFact. У Європі популярний формат «Promise Tracker» — буквально «трекер обіцянок», де кожна заява кандидата відстежується до кінця каденції. Слово і діло працює за схожою моделлю, але з урахуванням українських реалів: більше регіональних рівнів влади, частіші позачергові вибори і вищий рівень недовіри до офіційних інституцій.
Відмінність від західних аналогів — більша роль громадського контролю і менша роль формальних інституцій. У США за невиконану обіцянку політик ризикує рейтингом у PolitiFact і увагою незалежних ЗМІ, у Європі — реакцією парламентської більшості. В Україні ж ключовим чинником лишається суспільний тиск через медіа та соцмережі, і Слово і діло тут виступає одним із каталізаторів цього тиску, перетворюючи заяву чиновника з мовчаного наміру на публічне зобов’язання.
У міжнародному рейтингу фактчекерів Reporter’s Lab Дюкського університету Україна представлена чотирма організаціями. Це непоганий результат для країни, де фактчекінг почав розвиватися лише після 2014 року. Слово і діло серед них — одне з найстаріших і найбільш сфокусованих саме на персональних обіцянках, тоді як колеги частіше працюють з твердженнями поза прив’язкою до конкретної особи.
Як розвивається індустрія перевірки обіцянок
Із 2014 року в Україні з’явилося кілька нових проєктів, які працюють у суміжних нішах. VoxUkraine фокусується на економічних заявах, StopFake — на фейках і пропаганді, FactCheck-Ukraine — на політичних маніпуляціях. Слово і діло тримає свою спеціалізацію: персональні обіцянки посадовців. Це дозволяє уникнути дублювання і створити своєрідну «екосистему» українського фактчекінгу, де кожен проєкт відповідає за свою ділянку.
У перспективі найближчих років можна очікувати більшої інтеграції цих проєктів із державними реєстрами, а також поширення подібних трекерів на регіональному рівні. Уже зараз окремі громадські організації запускають власні локальні ініціативи з контролю за обіцянками місцевих рад, і Слово і діло лишається для них орієнтиром і методологічним зразком.
Поширені запитання
Що таке Слово і діло і коли воно з’явилося?
Це український аналітичний портал, який перевіряє виконання публічних обіцянок політиків і чиновників. За даними Vox Ukraine, проєкт почав працювати 12 грудня 2011 року, тобто працює вже понад десять років поспіль.
Хто заснував портал Слово і діло?
Засновницею ТОВ «Інформаційне агентство «Слово і Діло» є Катерина Пітєніна, яка й досі очолює редакцію. Серед відомих експертів проєкту — Валентин Гладких та Олександр Москалюк, які спеціалізуються на політичному аналізі.
Скільки обіцянок зібрано на порталі?
Станом на 2017 рік команда зібрала понад 40 000 обіцянок за вісім років роботи. Нині база значно більша і поповнюється щодня, зокрема новими заявами з регіональних рад та обласних військових адміністрацій.
Чи можна довіряти рейтингам Слова і Діла?
Портал входить до Білого списку ІМІ з 2019 року та до бази фактчекерів Дюкського університету за версією Reporter’s Lab. Однак критики зауважують, що для повної картини варто читати конкретні кейси, а не лише підсумкові відсотки, і звіряти дані з першоджерелами.
Хто може додати нову обіцянку на сайт?
За методологією проєкту, будь-який користувач може подати нову обіцянку через спеціальну форму на сайті. Редакція перевіряє першоджерело і додає заяву в базу, якщо вона відповідає критеріям перевірюваності.
Чим Слово і діло відрізняється від Vox Ukraine?
Слово і діло фокусується на персональних обіцянках посадовців і веде рейтинг ефективності по кожній особі. Vox Ukraine працює переважно з економічними та аналітичними твердженнями без прив’язки до конкретного чиновника, хоча перетини в темах трапляються.
Чи є в порталу мобільний застосунок?
Основний доступ до бази — через сайт slovoidilo.ua, який адаптований під смартфони. Окремий мобільний застосунок не анонсований, тож читачі користуються мобільною версією сайту та Telegram-каналом редакції.
Як пов’язане Слово і діло з державними реєстрами?
Редакція використовує державні реєстри, зокрема ЄДРПОУ, реєстр судових рішень, ProZorro та декларації НАЗК, для перевірки статусу обіцянок. Кожна цифра в рейтингу підкріплюється конкретним документом і посиланням на нього.
Чому портал критикують?
Основні претензії — вибірковість у доборі обіцянок, можливі зв’язки з колишніми регіоналами та поодинокі кейси хибних статусів, як у випадку з обіцянкою Антона Геращенка щодо ДП «Укрбурштин». Редакція це заперечує, але радить читачам перевіряти джерела самостійно.
Чи можна використовувати дані порталу у власних матеріалах?
Так, за умови активного посилання на першоджерело — конкретну сторінку обіцянки на сайті slovoidilo.ua. Без посилання цитувати матеріали ЗМІ в Україні заборонено, і Слово і діло публікує цю вимогу у своїх правилах використання контенту.
Підсумок і практична порада
Слово і діло — корисний інструмент, але не істина в останній інстанції. Використовуйте рейтинги як відправну точку: відкрийте конкретні обіцянки, перевірте першоджерела і порівняйте з іншими фактчекерами. Перед виборами або призначенням посадовця варто заглядати на сторінку проєкту і дивитися не лише на цифру «% виконано», а й на список конкретних заяв — з датами, сумами, назвами об’єктів.
Для журналістів і аналітиків портал — готова база даних, яка економить години ручної роботи. Для виборців — спосіб швидко зрозуміти, чи тримає слово ваш кандидат. Якщо ви помітили, що якоїсь обіцянки немає в базі, подайте її через форму на сайті — це найпростіший спосіб зробити свій внесок у відкритий контроль влади, і саме на цьому принципі побудований увесь проєкт.
Залишити відповідь